У 1896 році в Погребах побудували нову дерев’яну церкву Успіння Богородиці. До села були призначені священник і дяк. З’явилась можливість організувати навчання дітей. Сільською громадою було споруджено велику хату. Вона знаходилась на розі вулиць Нова (Єдності) та Заобірок (Завбірська). Там жив дяк, а в одній кімнаті був клас, де навчалося10-15 дітей.
У 1907 році школа набула статусу однокласного парафіяльного училища. Навчання проводила дружина священника - Ковалевська Марія Володимирівна.
Після закінчення парафіяльної школи частина дітей продовжувала навчання у чотирикласному народному училищі Микільської Слобідки, частина - в Броварському народному училищі.
У 1924 році в Погребах було організовано чотирикласну початкову школу. Кількість учнів збільшилась до 150 чоловік. Вечорами працювали лікнепи для дорослого населення. До 1932 року вселі було повністю ліквідовано неписьменність. Згодом школа стала семирічкою. У 1935 році відбувся перший випуск 7 класу Погребської школи.
У 1935 році директор Репалюк Іван Григорович розпочинає будівництво нової школи, у якій обладнуються навчальні кабінети, лабораторії.
У 1939 році Погребська семирічка була перетворена в неповну середню школу. На той час у школі вже було 23 вчителі, навчалося близько 450 учнів. Перед війною школу очолив Мовчан Архип Архипович.
У 1991 році Україна стала незалежною державою. Освіта потребувала нових підходів, перегляду стереотипів, що склались протягом десятиліть. Педагогічний колектив Погребської школи намагався зберіга титрадиції, що дісталися від попередніх поколінь освітян, одночасно створюючи й додаючи нові традиції, що їх підхоплять майбутні покоління.
Завданням нової школи було не тільки дати знання підростаючому поколінню, а й сформувати нову особистість, свідомого громадянина, патріота своєї держави.